Як допомогти собі після втрати партнера
Через військові дії тисячі українських сімей зазнали горя та втрат. Зокрема багато хто з цивільних залишився без коханого чоловіка або дружини. Хтось загинув на фронті, інші стали жертвами обстрілів та терору.
Життя диктує свої умови і людям доводиться вчитись справлятись самостійно. На жаль, не кожна людина здатна «просто взяти себе в руки» та продовжувати працювати, доглядати за дітьми та батьками, забезпечувати побут і робити купу інших буденних справ. Адаптивність і здатність приймати нові реалії залежить від багатьох факторів. В тому числі, від типу нервової системи, наявності або відсутності підтримки, фінансової стабільності тощо.
Якщо вам складно самостійно впоратись зі смертю чоловіка/дружини, звертайтесь по допомогу до спеціалістів із нашої бази психологів. Ми зібрали для вас найкращих україномовних професіоналів.
Реакція на втрату: як проявляється горе
Науковці, які досліджують тему горя, запевняють – проживання втрати надзвичайно індивідуальне. Звичайно, існують певні патерни, характерні для скорботних. Однак дуже складно передбачити, як саме буде поводити себе людина, що втратила партнера. Дехто місяцями не може зайти до кімнати покійного чоловіка і зрушити з місця бодай один предмет. Іншим стає легше, коли всі речі коханої людини ретельно упаковані та відправлені на зберігання. Немає ні єдиної норми поведінки, ні якихось стандартів щодо тривалості горювання.
У минулих публікаціях ми розповідали про 5 стадій прийняття втрати. Також ми згадували про те, що сучасні дослідження показали – процес горювання надто складний, щоб його можна було описати простим алгоритмом. Скорботна людина може проходити через одні стадії, пропускаючи інші. Також варіюється тривалість кожного етапу. Бувають випадки, коли людина не відчуває «Гнів» або надовго затримується у «Депресії».
Насправді, дуже велика кількість скорботних задаються питанням «Як жити після втрати?». Особливо складною є ситуація, коли помер партнер, який забезпечував сім’ю. В такому разі до шоку від втрати доєднуються ще й переживання щодо майбутнього благополуччя родини.
Коли втрата партнера пов’язана з військовими діями, може виникати травматичне горе. Це дуже непроста комбінація емоцій та важких спогадів. Травматичне горе може з’являтись через насильницьку смерть партнера.
Ще один важливий момент, який ускладнює прийняття втрати, це миттєве руйнування всіх планів на майбутнє. Люди, що перебували у стосунках або шлюбі, могли вже вибудувати певне бачення їхнього спільного майбутнього. Коли один з партнерів раптово гине, скорботний має відгорювати ще й за втраченим потенційним майбутнім.
Якщо емоції та переживання надто складні, психіка людини не може їх витримувати. Тоді скорботні надовго застрягають у своїй тузі, а згодом їм все тяжче й тяжче виринати з неї.
Коли шукати підтримки
Психологи кажуть про те, що якісна, надійна та стабільна підтримка здатна значно полегшити проживання горя. Добре, коли в людини є, на кого спертись після втрати партнера. Однак це доступно далеко не кожному. Часто смерть чоловіка/дружини призводить до того, що скорботний залишається практично на самоті зі своїми переживаннями. Оточуючим важко вислуховувати розповіді та спогади про померлого, а також витримувати весь спектр складних емоцій. Це так звана вдовина самотність. В такому разі варто звернутись до груп підтримки (можливо, спеціалізованих) або розпочати індивідуальну психотерапію.
Ознаки того, що потрібно звертатись по допомогу:
- Якщо минуло кілька місяців після втрати, а відчуття гострого горя не змінило інтенсивності (або навіть збільшилось).
- Коли людина не здатна провадити звичну буденну діяльність та виконувати роботу. Скорботні можуть відчувати втрату мотивації для піклування про себе. Їм не хочеться приймати душ, слідкувати за режимом сну та харчуванням.
- Враження, наче життя втратило сенс і подальші дії безглузді. Відчуття спустошеності, соціальна ізоляція, відчай.
- Суїцидальні думки та бажання померти, щоб знову зустрітись із померлим партнером.
- Кардинальні зміни у поведінці – постійний пригнічений стан, апатія або навпаки, роздратованість та агресія.
Щоб помітити ці ознаки, потрібно бути уважним до себе або до близької людини, яка переживає складні часи.
Роль соціальних зв’язків
Соціалізація має дуже велике значення у житті кожної людини. Особливо, коли у скорботного є схильність до самоізоляції та немає розуміння, як жити після втрати. Щоправда існує ризик того, що примусова соціалізація спричинить додаткову шкоду та посилить травму. Наприклад, якщо давити на людину щодо виконання певних траурних ритуалів.
Як спілкування з іншими допомагає пережити втрату:
- можливість проговорити емоції;
- створення позитивного образу померлого завдяки проговоренню спогадів про нього;
- привід трохи відволіктись та «переключитись» (цим не можна зловживати, адже всі емоції потрібно екологічно прожити);
- поступове формування нових планів на майбутнє;
- адаптація до світу, в якому більше немає померлого.
Якщо вам не хочеться ні до кого звертатись, спробуйте попрацювати зі своїм горем самостійно. Експерт із теми горя та втрати Лариса Рибик створила кілька щоденників для самодопомоги. Це потужні інструменти, адаптовані для тих, хто зазнав втрати.
Розбираючись у собі, шукаючи розуміння та підтримки, скорботні люди знаходять абсолютно нове коло спілкування. Вони можуть знайомитись із учасниками спеціалізованих груп підтримки або ж налагоджувати нові зв’язки з колегами. Багато людей, які пережили втрату коханого/коханої, відкривають у собі нові здібності й таланти. Вони починають підтримувати інших скорботних, стають волонтерами, соцпрацівниками та психологами. Пережита травма перетворює їх на чудових працівників, адже вони прекрасно розуміють всі переживання своїх клієнтів.