«Хочу, щоб було, як раніше»: чому ми тримаємось за минуле
Психіка людини має безліч цікавих властивостей, одна з них – романтизація минулого. Хтось це помічає, хтось ні. Однак таке буває практично з кожним із нас. В деяких випадках ця романтизація може бути шкідливою. Вона заважає об’єктивно оцінювати події, обставини та вчинки людей. Також це може поглибити горювання після втрати.
Чому люди застрягають у минулому
Існує кілька причин, які змушують нас згадувати колишні події:
- сьогодення значно гірше за минуле і людині важко знаходитись «у моменті»
- минуле було сповнене настільки сильними емоціями, що людина черпає натхнення звідти і донині;
- людина не бажає приймати справжні події, які стались у минулому. Вона буквально переписує реальність і має постійно підкріплювати несправжні спогади;
- людина не може збагнути причин минулих подій, або ж їй не до кінця зрозуміло, що саме сталось;
- людина шкодує про щось, зроблене у минулому (або соромиться);
- депресія після втрати близьких спонукає заглиблюватись у спогади про померлу людину;
- клінічна депресія змушує людину ховатись у минулому, тому що нинішню реальність витримувати неможливо.
Психологи сходяться в тому, що головна причина застрягання у минулому – це бажання залишатись в умовно комфортному середовищі. Те, що вже відбулося, сприймається мозком, як щось стабільне, знайоме, контрольоване. Психіка не любить небезпечного та непередбачуваного, адже це складно контролювати. Саме тому людина може обрати перебування у жахливому та болючому минулому, а не жити реальним, проте незнайомим життям.
Як припинити жити минулим
Коли мова йде про депресію, не варто зволікати і чекати, поки ситуація загостриться. Експерти говорять, що по допомогу потрібно звертатись, якщо основні симптоми депресії тривають понад 2 тижні.
В інших випадках зацикленість на минулому можна припинити самостійно. Зазвичай людині достатньо звернути увагу на те, скільки часу на день вона витрачає, щоб прокручувати в уяві спогади. Усвідомлення допомагає переключитись на теперішній час.
Якщо все ж таки не вдається позбавитись нав’язливих думок про минуле, то варто їх проаналізувати. Що саме виникає в уяві? Які події, обставини, люди, конкретні діалоги чи інші речі? Визначивши центральний образ спогадів, потрібно подумати, чому ж він так наполегливо з’являється. Можливо, настав час вибачитись перед кимось або звернутись до улюбленого колись хобі. Насправді, варіантів відповідей може бути дуже багато.
Якщо вам складно виконувати таку задачу самостійно, звертайтесь до психолога чи психотерапевта. Разом ви з’ясуєте безліч цікавих речей про ваш внутрішній світ.
Горювання після втрати: коли неможливо відпустити спогади
Іноді проблема застрягання у минулому спостерігається у людей, які переживають втрату когось із близьких. Спеціалісти з горя та важкої втрати, які працюють у команді Лариси Рибик, виокремили одну часто повторювану фразу скорботних: «Хочеться, щоб усе стало, як раніше». Звісно ж, таке бажання можна зрозуміти. Надзвичайно важко продовжувати знаходитись у реальності, з якої пішов партнер, близький друг або член родини.
Гірка правда в тому, що ніякі сили Всесвіту не здатні повернути померлих. Ми можемо скільки завгодно мріяти про це, однак такі фантазії ніколи не здійсняться. На певному етапі проживання втрати це є нормальним. Навіть найкраща та найякісніша підтримка після втрати не здатна повністю відмінити біль скорботної людини. Щоб впоратись зі своїм горем, тугою та цілим спектром емоцій, людині потрібен ресурс. Звертаючись до щасливих спогадів, людина може віднайти сили для проживання втрати в теперішньому часі.
Однак надмірне поринання у спогади про минуле може значно поглибити депресію після втрати. Це дуже небезпечний стан, який може тривати роками, якщо вчасно не надати людині допомогу.
Поради для скорботних, які не можуть відпустити минуле:
- Згадуйте світлі, радісні моменти з минулого, вони нададуть вам сил для подолання викликів сьогодення. Однак не можна будувати мрії та фантазувати про те, як загиблий повернеться. У гострій фазі горя це призведе до втрати ресурсу.
- Відслідковуйте моменти, коли вам стає важко. В цей час ви потребуєте додаткової підтримки після втрати. Важливо навчитись отримувати її в реальному часі від спілкування з близькими або з психологом, а також від простих речей (детальніше про це дивіться у відео нижче).
- Не намагайтесь уникнути важких емоцій, болю, туги, скорботи. Ніякі вправи і прийоми не здатні зменшити ці переживання, тим паче, їх неможливо відмінити. Намагайтесь проживати ваш стан за допомогою ресурсу, який надають спогади.
- Не ставте знак рівності між «живу далі своїм життям» та «зраджую пам’ять загиблої людини». Якщо ви будете безкінечно прокручувати в голові спогади і жити минулим, це нікому не зробить краще. Пам’ять про втрачену людину можна вшанувати іншими, більш продуктивними способами.
Ще одна важлива порада – не потрібно вимагати від себе надто багато. Іноді ви будете провалюватись у спогади та жити минулим. Це нормально для людей, які шукають шлях, як впоратись із втратою близьких. Відслідковуйте, коли це стається та сеільки триває. Можливо, таке провалювання пов’язано зі спілкуванням з конкретними людьми або відвідуванням певних місць.
Якщо вам потрібні вправи для самостійної роботи, ви можете скористатись щоденниками самодопомоги. Вони розроблені спеціалістами в темі горя та втрати, тому містять ефективні та дієві практики.
В разі, коли вам потрібна більш ґрунтовна підтримка, варто звернутись до спеціаліста. Сьогодні консультації доступні навіть тим, хто не може або не бажає виходити з дому. Психолог онлайн після втрати допоможе визначити всі емоції та почуття скорботного. Також він забезпечить супровід для екологічного проживання цих емоцій. Особливо важливою є та частина терапії горя, коли психолог допомагає скорботному сформувати позитивний образ померлого.
Не залишайте ситуацію напризволяще, попіклуйтесь про своє ментальне здоров’я!