Психотерапія втрати: коли і навіщо звертатись по допомогу
Сучасна психологія горя говорить про те, що кожній людині, що переживає втрату, не завадить професійна підтримка. Декому потрібен співрозмовник, щоб вдосталь виговоритись. Це вже матиме терапевтичний ефект і полегшить наступну адаптацію до нових реалій життя. Іншим людям може знадобитись більш активне втручання психолога, психотерапевта, а іноді навіть психіатра.
Особливого лікування втрати потребують ті, хто стикнувся із ускладненим горем, травматичною або пренатальною втратою. Це складні випадки, з якими повинен працювати спеціаліст, що пройшов тематичне навчання. В нашій базі психологів присутні найкращі експерти з усієї України. Тут ви зможете знайти саме «вашого» психолога, який допоможе вам пройти через цей непростий період життя.
Ознаки того, що потрібна допомога
Не існує чітких та конкретних правил горювання. Кожна людина проживає ці емоції по-своєму. Так само, як немає еталонних часових меж. Період відновлення може тривати від кількох місяців до кількох років. Психотерапія горя визнає нормальними такі реакції як плач та відчуття відчаю, бажання ізолюватись від суспільства або навпаки, бути постійно серед людей. Дехто зі скорботних може виявляти агресію та ставати дратівливим. Досить часто спостерігаються порушення сну, зміна апетиту, надмірне захоплення релігією, філософією, духовними практиками. Іноді люди, які втратили когось із близьких, прагнуть знайти тимчасове полегшення та вживають алкоголь.
У попередніх публікаціях ми вже писали, як підтримати друга чи рідну людину, яка проживає втрату. Варто додати, що окрім базової підтримки можна запропонувати скорботній людині письмові техніки. Щоденники самодопомоги розроблені фахівцями в темі горя та втрати. Вони містять спеціальні вправи, що допомагають впоратись із важкими емоціями.
Психологи склали список симптомів, які свідчать про те, що людині потрібна професійна терапія:
- Неможливість прийняття думки про смерть близької людини.
- Відсутність довіри іншим людям.
- Сильна туга, страждання або агресія через втрату (що викликає труднощі у стосунках з оточуючими).
- Тривога, неспокій, паніка, що супроводжує думки про майбутнє.
- Тривала ізоляція від соціуму, відчуття внутрішнього оніміння, почуття самотності навіть у компанії друзів.
- Враження, що життя втратило сенс, стало порожнім.
- Відсутність віри у майбутнє.
- Тривожність, метушливість, постійне занепокоєння, неможливість розслабитись.
Якщо в скорботної людини спостерігається принаймні 4 із 8-ми симптомів довше, ніж 6 місяців, варто подумати про звернення до психолога.
Через складнощі з прийняттям втрати людина може почуватись дуже погано. Важкі емоції значно знижують якість її життя, унеможливлюють спілкування з близькими, заважають будувати своє власне майбутнє. Людина, що застрягла у своєму горі, не може плідно працювати і розвиватись. Вона може потрапити в пастку депресії або зашкодити собі деструктивною поведінкою (шкідливі звички, залежності, аутоагресія, суїцидальні думки).
Як виглядає терапія горя
Найкращі спеціалісти постійно вивчають результати нових досліджень та включають нові дані у свою роботу. Процес горювання доволі складний, багатоетапний та нелінійний. Науковці продовжують його вивчати, а психологи – розробляти методики для допомоги скорботним.
Значного поширення набула подвійна модель адаптації. Вона передбачає одночасну роботу над прийняттям втрати і над адаптацією до подальшого життя.
Як підвищити ефективність лікування втрати:
- виділити час на пошук «свого» спеціаліста (може знадобитись кілька спроб з різними психологами);
- надавати перевагу сучасним методикам з доведеною ефективністю (КПТ, EMDR);
- активно працювати з горем (виконувати вправи, вчитись керувати емоціями).
Не варто очікувати, що відновлення прийде саме собою. Через війну тисячі українців змушені проживати надважкі емоції, але водночас їм потрібно продовжувати працювати і піклуватись про свої родини. Своєчасна та професійна терапія після смерті близької людини здатна значно підвищити якість їхнього життя.
Разом зі спеціалістом скорботні можуть упорядкувати свої думки та відчуття, сформувати позитивний образ померлого та зафіксувати приємні спогади про нього/неї. Найважливішою частиною терапії є допомога у відновленні та адаптації до нового життя, пошук нових сенсів та внутрішньої опори для подальшого руху вперед.