Чому чоловіки відмовляються від психотерапії
За статистикою ООН, близько 90% українських чоловіків ніколи не відвідували психолога. Із 10% чоловіків, які займаються своїм ментальним здоров’ям, більшість молодші за 40 років. Психологи мають свою власну статистику і це залежить від їхньої спеціалізації та напряму роботи. Наприклад, серед клієнтів сімейних психологів може бути до 30% чоловіків. Натомість спеціалісти, які займаються реабілітацією ветеранів, можуть працювати виключно із чоловіками.
Чому чоловіки не хочуть звертатись по допомогу
Культурна та історична традиція вимагає від українських чоловіків сили, витривалості, стійкості та самостійності. Часто хлопчикам з дитинства забороняють виражати емоції, прирівнюючи вразливість (відкритість) до слабкості. Звісно, таке виховання підходить не всім хлопчикам. Воно не враховує їхній характер та індивідуальність. Дехто дійсно зростає і стає впевненим у собі, незалежним та мужнім. Інший може зламатись, закритись, зневіритись у надії знайти розуміння. Зазначимо, що психологічна підтримка в скорботі може знадобитись навіть тим, хто в цілому добре справляється зі своїми життєвими проблемами. Горе – це специфічна ситуація, яка може підняти цілий пласт складних емоцій та станів.
Шукаючи відповідь на запитання «Чому чоловік не ходить до психолога?», потрібно звернутись до самого чоловіка. Кожен наведе свою причину, адже всі люди різні та мають кардинально різний життєвий досвід. У цій статті ми можемо навести лише найбільш імовірні причини, які розкрили ті, хто пройшов опитування.
Чоловіки відмовляються від психотерапії, тому що:
- бояться почути, що з ними щось не так;
- бракує ресурсів (немає часу та грошей);
- не бажають, щоб хтось давав їм вказівки;
- вважають, що можуть самостійно розібратись;
- не готові до змін;
- бояться втратити авторитет у колективі або іншій групі через прояв вразливості/слабкості;
- мали негативний досвід спілкування із психологами та вважають, що «вони всі однакові».
Варто зазначити ще й те, що багатьом чоловікам властива алекситимія – труднощі з ідентифікацією та формулюванням емоцій. Вони дійсно не розуміють, що відчувають, а також не здатні зрозуміти переживання іншої людини. Через це людина по-справжньому губиться, якщо потрібно відповісти на запитання «Що ти відчуваєш?».
До чого призводить нехтування ментальним здоров’ям
Будь-який лікар скаже, що краще запобігти проблемі, аніж потім битись над її вирішенням. У психології так само – ігнорування проблем призводить до їх розвитку та накопичення. Кожна дія (або бездіяльність) має наслідки. Наприклад, чоловік не звертає увагу на труднощі в спілкуванні з дружиною. Він відмовчується, не проводить із нею час, не вважає за потрібне обговорювати спільні справи. Чи варто дивуватись, що такі стосунки завершуються розлученням? Причому ініціатором часто стає дружина, а для чоловіка це рішення стає цілковитою несподіванкою. Він вважав, що крихка стабільність буде тривати вічно.
Можна навести й інший приклад – втрата дитини в родині або перинатальна втрата. Статистика говорить про те, що більшість пар не в змозі самостійно оговтатись після таких трагедій. Саме тому дуже високий відсоток розлучень. Звернення до психолога допомагає полегшити й прискорити відновлення. Завдяки втручанню спеціаліста горювання після втрати проходить природним шляхом. Знижується ризик супутніх травм, застрягання на одній зі стадій та появи шкідливих звичок.
Звертаючись до психолога, чоловік отримує допомогу одразу на двох рівнях: поміч у вирішенні поточної проблеми та формування навички просити і приймати підтримку. Психотерапія – це один із найпотужніших інструментів особистісного росту.
З чого почати роботу з психологом?
Перш за все, потрібно зрозуміти, що не можна нікого примусити піти в терапію. Це має бути суто добровільна справа – примус, шантаж або ультиматуми не приведуть до хорошого результату.
Коли чоловік вирішив, що йому необхідна терапія, йому варто виконати наступні кілька кроків:
- Сформулювати запит. Насправді, до психолога можна йти і без чіткого запиту. Достатньо відчуття невдоволення життям, постійного смутку, втрати сенсу та мотивації.
- Знайти спеціаліста, який підійде конкретній людині.
- Можливо, знадобиться кілька пробних сесій з різними психологами, щоб обрати «свого». Потрібно приділити увагу кожній першій сесії, щоб не витрачати марно час та гроші. Не треба боятись задавати запитання про те, що справді турбує.
- Обрати бажаний формат роботи – очні зустрічі у кабінеті або онлайн сесії. Віртуальна терапія має свої мінуси, але її часто обирають дуже зайняті люди. Також такий формат підходить тим, хто бажає залишити терапію в таємниці від близьких. Це особиста справа кожного. Наприклад, ветеран може звернутись до психолога онлайн після втрати побратима.
- Налаштуватись на тривалу роботу. Деякі запити можуть бути вирішені за кілька сесій, однак більш фундаментальні зміни потребують тривалої терапії.
Більшість чоловіків очікують, що почнуть майже одразу отримувати видимі результати психотерапії. Коли цього не відбувається, вони відчувають розчарування та прагнуть покинути терапію. Це одна із особливостей чоловічого виховання та поведінки – логіка, стратегічне мислення, практичність.
Найкраща порада в такому разі –довіритись терапевту, озвучувати йому/їй свої очікування та страхи, говорити, що подобається або насторожує в терапії. Адже однією з головних задач терапії є напрацювання навички розуміння себе та формулювання своїх емоцій.