Особливості горя дітей та підлітків
Дитячі емоції такі ж сильні, як і переживання дорослих людей. Тому не можна їх ігнорувати, знецінювати або забороняти. В контексті війни безліч українських сімей стикнулись із горем та втратою. На жаль, інколи дорослі члени родини не розуміють, що відбувається у внутрішньому світі дитини. В цій статті ми розкажемо, як може виглядати горювання після втрати у дітей та підлітків. У окремій статті наведені поради щодо того, як повідомити дитині про смерть батьків або інших рідних.
Як сприймають втрату діти молодшого віку
Якщо із оточення дитини зникає людина, з якою вона постійно спілкувалась, дитина це помітить. В наймолодшому віці (до 3-х років) діти зазвичай зчитують емоційний стан батьків. Вони відчувають напруження та стрес. Коли навантаження на психіку стає надто сильним, можуть проявитись психосоматичні симптоми – розлад травлення, енурез, енкопрез. Також відбувається зміна поведінки. Дитина може закритись і стати мовчазною, або ж навпаки, починає «липнути» до дорослих, не бажаючи з ними розставатись.
Не розуміючи, куди подівся один із батьків, дідусь або бабуся, мала дитина може кликати їх. Звісно, іншим членам родини дуже важко витримувати таку поведінку.
Діти віком 3-5 років не здатні зрозуміти концепцію незворотності смерті. Їм здається, що це щось тимчасове, як сон або тривала поїздка. Досить часто дорослі ненавмисне підтримують таке враження. Вони не говорять про смерть, а кажуть, що померлий «заснув», «пішов від нас», «покинув нас». Почувши це пояснення, дитина чекає на повернення близької людини. Факт смерті лишається неусвідомленим. Коли член сім’ї не повертається, дитина може зробити висновок, що це через неї. Така дитяча логіка – у егоцентричному дитячому світі все відбувається через її слова та дії.
Саме так виникає відчуття провини. Цікаво, що дитина може казати про свою провину дорослим, однак ті зазвичай відмахуються від неї та не сприймають серйозно. Справжня, якісна підтримка після втрати має включати детальні та переконливі пояснення того, яку роль у трагічних подіях відіграють зовнішні обставини. Дорослий має зрозуміло та доступно пояснити дитині, що вона не винна у смерті рідного.
В наступні роки (вік від 6 до 9 років) дитина все ще не здатна збагнути реальність смерті. Хоча саме в цей час виникає природній інтерес до даного явища. Якщо у сім’ї сталась втрата, дитина може почати думати, що будь-якої миті помруть інші члени родини. Це призводить до страху нової втрати, нервової напруги та психосоматичних проявів. Може прориватись агресія, також часто з’являється апатія та плаксивість.
Більшість дітей такого віку проживають горе, намагаючись максимально наблизитись до батьків. Вони прагнуть постійно бути поруч із дорослими, не відходячи від них ні на хвилину.
У віці 9-12 років діти проходять через процес самоідентифікації. Вони намагаються зрозуміти, яку роль виконують у сімейній ієрархії та в суспільстві. На жаль, горювання після втрати може спотворити цей процес. Наприклад, дівчинка вчиться готувати і доглядає за молодшими сіблінгами замість загиблої матерії. Таким чином вона частково перебирає на себе її роль. Ситуація погіршується через соціальне схвалення подібної поведінки. Інші родичі та оточуючі можуть хвалити дівчинку за самостійність та відповідальність. Насправді, це є не що інше, як позбавлення дитини права на дитинство. Незважаючи на те, що дитина може сама пропонувати свою допомогу та уникати «дитячих» забавок, їй потрібно дозволити бути дитиною. Дорослі мають надати їй відчуття безпеки і надати можливість бути безтурботною.
Особливості горювання підлітків
Сучасна терапія горя ретельно вивчає поведінку людини у екстремальних умовах одразу після втрати близьких, а також протягом наступних місяців та років. Ще одна задача терапії горя – розробка ефективних заходів для полегшення стану скорботних.
За результатами досліджень науковці зробили висновок, що підлітки після втрати близької людини часто віддаляються від своїх рідних. Загалом це природня тенденція для підлітків у віці 13-19 років. Вони все більше ізолюються від родини та більше спілкуються з однолітками.
Проживаючи горе, підлітки іноді опиняються у дуже складному становищі. Вони не знають, як пережити смерть близької людини, але не можуть звернутись до дорослих у своїй сім’ї. Намагаючись поговорити з однолітками, вони можуть зустріти опір, небажання заглиблюватись у важку тему, роздратування та навіть відсторонення. Хмизу в полум’я додає постійний тиск зі сторони рідних. Вони можуть просити у підлітка підтримки, залучати до душевних розмов, ставити померлого за приклад («будь, як він/вона»).
Експерти із горя та втрати радять орієнтувати підлітка на майбутнє. Відповідальність дорослих родичів полягає в тому, щоб допомогти йому зростити міцну самооцінку. Підліток повинен знати, що його власні потреби та інтереси мають значення. Також рідні мають допомогти молодій людині визначитись із планами на майбутнє.
Інколи при проживанні втрати діти і підлітки регресують. Вони демонструють більш дитячу поведінку, ніж це має бути згідно їхнього віку. Це тимчасовий процес.
Якщо дитина або підліток надто поринули у горювання після втрати і це заважає їхньому життю, розвитку та навчанню, потрібно своєчасно вжити заходів. Варто звернутись до психолога або психотерапевта, який зможе надати кваліфіковану допомогу. Знайти спеціаліста ви можете в нашій базі психологів. Найкращі експерти з усієї України та з-за кордону пропонують свої послуги у будь-якому форматі.