Тривала тиранія й неприйняття в дитинстві: як уникнути горя в дорослому житті?
Дорослі люди – зовні яскраві, приємні і привабливі, від них віє успіхом, вони завжди на позитиві й посміхаються. Але чи так це насправді?
У глибині душі вони не люблять себе, і ніякі вмовляння не можуть змінити їх болісно-негативне ставлення до себе. Однозначно кожен переживав подібні почуття. Але в чому причина? А все просто насправді – несприятливий дитячий досвід, що дає ключ до розв’язання цієї проблеми.
Що призводить до небажаних наслідків та подальшого горя?
Коротко про головне:
- неблагопріятний дитячий досвід формує психологічний розвиток, зазвичай призводить до появи сорому, а в наслідку — горю.
- оскільки сором закарбовується в правій частині мозку, він зазвичай переживається як почуття, а не як свідома думка.
- сором надає хронічне шкідливий вплив у дорослому віці, а в наслідку — стає причиною тривалого бідкання.
Жорстоке поводження, нехтування, агресивна поведінка або інші конфлікти в перші вісімнадцять років життя є загрозливими умовами для здорової психіки. Вони сигналізують про небезпеку для дитини, що розвивається й часто призводять до дісрегуляціонного стресу.
Нерегульований стрес, викликає зміни в мозку й тілі, які впливають на перебіг багатьох медичних і психологічних розладів.
Негативние й зневажливе ставлення формують психологічний розвиток таким чином, що зазвичай призводять до сорому, нелюбові до себе й низької самооцінки. А потім людина не може побудувати кар’єру, знайти дівчину, сформувати сім’ю; горе починає поїдати її свідомість.
У чому причина «нежиттєздатності» і психологічної нестабільності?
Сором — це відчуття себе поганим у глибині душі. Це переживання себе як «пошкодженого», дефектного, неадекватного або поганого. Це значно перетинається з неприйняттям себе й заниженою самооцінкою, та рівносильно ненависті і презирства до себе. Сором хворобливий; він зазвичай посилює або підтримує стресову дисрегуляцію.
Те, що закарбовується в пам’яті, не є логічним висновком, який можна описати словами. Це скоріше відчуття — відчуття «неправильності», яке проявляється в тілі й емоціях, а не в словах і логіці.
Зазвичай важко говорити з кимось про почуття сорому, тому що досвід сорому відображений у невербальній правій частині мозку.
Які наслідки затяжного переживання дитячих образ?
Сором протистоїть базовим потребам відчувати себе безумовно цінним людиною, люблячим і коханим, у цілому адекватним, в основному хорошим, безпечним, адаптованим до соціальних реалій і долаючим труднощі.
Наприклад, красиву ученицю середньої школи батько кинув при народженні. Вона відчувала, що не має значення, що зненавиджена й нічого не варта. Як наслідок — звернулася до наркотиків і плотських утіх у марній спробі заглушити свій біль і відчути себе прийнятою.
Що хочеться сказати в підсумку.
Діти розплачуються за помилки батьків. Бездумне й безвідповідальне виховання і ставлення до дитячого світу породжує комплекси неповноцінності і змушує дітей страждати й сумувати все життя.
Тільки подумати, скільки життів можна врятувати, якщо до 18-річного віку дитини говорити частіше приємні слова й показувати любов і турботу, цінувати його й поважати кожну спробу до самореалізації, індивідуалізації.
Нерозсудливість не окупається, за неї доводиться розплачуватися, але вже дітям і онукам.