Як розповісти про своє горе й не накопичувати його всередині
Стільки ворожих програм вшито в підсвідомість людини. Страх проявити почуття, оголити своє нутро, побоювання бути висміяним — ці деструктивні стани призводять до «моральної інвалідності». Соціальне середовище виступає катом для особистості, з кожним засудженням ніби відрізаючи частинку душі. Людина стискається як пружина й не може вільно дихати.
Страх відкритися й бути «не таким, як усі» тисне на людину
«Один проти всіх», «ніхто мене не розуміє», «вони мене не знають».
Комплекси посилюють душевний біль людини й «забруднюють» її. Свідомість отруюється повільними випарами жовчі, болі, ненависті, паніки. Створюється враження, що особистість помістили у величезний скляний бутель, а зверху опускають дерев’яний прес. Бажання бути почутим під моральним гнітом невігласів переростає в небажання жити.Мало того, що людина хоче розділити горе і знайти порятунок у словах підтримки, вона, не вирішуючи своєї проблеми, приймає на серце чужі їй труднощі.
І так світло гасне в очах, а навколишнє слабоумство вбиває надію на порятунок.
Накопичення веде до надлишку, людина повністю потопає в горі й ненависті
А чаша продовжує наповнюватися.
Надлишок емоцій, самопоїдання, асфіксія через недомовленість, панічна атака — одна за одною — розриває грудну клітку. Гіркота лунає потужним дзвоном по всьому тілу й паралізує когнітивні здібності людини. Вона стає озлобленим, загнаним звіром, керуються тільки інстинктами. Ненависть і лицемірство, уїдливість і презирство — особистість, переповнена болем і змучена горем, просто знищує себе.
Слова розуміння і дружні обійми — кращі ліки. Але на жаль, аптек багато, а продають пустушки.
Людина має гостру потребу в допомозі
Бажання позбутися одного горя, породжує кілька.
«Допоможіть мені» — звучить як «поразка». Людині важко зламати систему старого сприйняття; вона страждає від слабкості й безвілля.
Але наскільки далеко людина зможе ще зайти у своїх муках і страхах? Невже це горе настільки цінне, щоби зберігати його всередині? Хіба думка оточуючих — єдиний визначальний фактор?
Накопичення — не природа людини
Настільки похмурого сценарію можна було уникнути. Досить тільки виговоритися, поділитися. Навіть при відсутності співрозмовника, розмова із самим собою має позитивний ефект.
Не накопичуйте в собі те, що повинно проходити повз. Ви не зупините час, рух води, завивання вітру. Не намагайтеся й тут стримувати себе. «Ваше» залишиться поруч, чуже — краще відпустити.
Сором’язливість губить життя, а недомовленість ламає долі …