ПЕРЕЖИВАННЯ СИНДРОМУ ВІДКЛАДЕНОГО ГОРЯ ЖІНКАМИ, ЧОЛОВІКИ ЯКИХ ЗАГИНУЛИ АБО ЗНИКЛИ БЕЗВІСТИ.
Останні роки зростає кількість досліджень присвячених психології травми, в тому числі й психотравми внаслідок втрати близької людини. Низька робіт присвячена дослідженню характеристик нормального та ускладненого горя (альтернативні назви – тривалі розлади скорботи, патологічні реакції горя). На думку багатьох вчених різниця між нормою та патологією при переживанні горя полягає в інтенсивності переживання, у тривалості та у хворобливих реакціях. Але, хотілося б зазначити, що існують додаткові характеристики ускладненого горя. Так, наприклад синдром відкладено горя – це реакції із затримкою скорботи, іноді їх називають пригніченими, подавленими, або відкладеними реакціями скорботи.
Жінка може мати емоційні реакції на момент втрати, але вони пригнічуються з різних причин. Фактори які затримують переживання горя можуть включати: перемикання уваги на негайні потреби (діти, побут т. ін.); заборона на прояв емоцій, як внутрішня, так і зовнішня, в тому числі й стигматизація відкритої скорботи; неприйняття факту смерті тощо. Якщо важка втрата застає людину під час вирішення якихось дуже важливих проблем або якщо це необхідно для моральної підтримки інших, вона може майже або зовсім не виявити свого горя протягом тижня і навіть значно довше. Відстрочені реакції можуть початися після деякого інтервалу, під час якого не відзначається ніякої аномальної поведінки або страждання, але в якому розвиваються певні зміни поведінки людини, зазвичай не настільки серйозні, щоб служити приводом для звернення за допомогою. Ці зміни можуть розглядатися як поверхневі прояви реакції горя, що не відреаговані.
Подібні реакції спостерігаються також у жінок, які отримали звістку, що їх чоловік зник безвісти – в цьому випадку не підтверджується втрата, але фактично чоловіка немає. Впродовж тривалого терміну, від декількох днів до декількох років, жінка перебуває в стані «законсервованих» емоцій. До категорії жінок, яким є притаманним синдром відкладено горя, відносяться і ті, чиї чоловіки покінчили життя самогубством. В цьому випадку має вплив історичний досвід нашого суспільства, в якому християнською церквою засуджувалось самогубство, як гріх і тому скорбота також сприймалась як гріх. Комплексні втрати, або багаторазові, також можуть призвести до синдрому відкладеного горя. Перевантаження психіки призводить до блокування емоційних проявів.
Ризики відкладеного горя для психічного та фізичного здоров’я є очевидними – це може бути гіперактивність, або її протилежність тотальна втома, проблема зі сном, хвороби, високий рівень тривоги, інтенсивні невиражені емоції (наприклад, провина чи гнів), руйнівні спалахи, самоізоляція, депресія і навіть самогубство. Людина підсвідомо розуміє, що розум і тіло тримаються в болю скорботи, але все ж таки гальмує її здоровий випуск.
Горе треба пережити. Це не та проблема, яку можна вирішити використовуючи вдалу стратегію подолання важких життєвих ситуацій. При переживанні втрати люди доволі часто відчувають фізичний та емоційний біль, але треба пройти через цей біль, опрацювати його через відкрите переживання емоцій, тому що від цього залежить тривалість переживання горя. А в подальшому пристосування до світу без померлого та реорганізація життя.
У сучасному світі, де смерть в травматичних контекстах все частіше медіатується, ЗМІ мають безпосередній вплив на психічний стан людей, у яких є синдром відкладеного горя. Реакції горя можуть виникнути після смерті близької людини, але також і тоді, коли людина стикається з досвідом незворотних і насильницьких втрат або ситуацій, які нагадують про втрату. Потребують подальших розвідок дослідження впливу безперервних нагадуваннь про драму на психічні прояви скорботи, адже коли процес скорботи затягнувся або відклався, він перезапускається у часто несподіваних та непередбачуваних способах і будь яка інформація чи подія може спровокувати раптове переживання психологічної травми внаслідок втрати [1].
До основних негативних наслідків відкладеного горя відносяться надмірні симптоми скорботи через наступні втрати. Тобто відбувається перенесення пригнічених емоцій первісної втрати на поточну і людина, як правило, має чітке враження, що реакція, яку він чи вона переживає, до поточної ситуації є надмірною.
Своєчасна соціальна та професійна психологічна допомога можуть допомогти у розв’язання проблеми відкладеного горя і запобігати негативним наслідкам.
Не існує терміну горя. Воно може повертатися, як спогад на певних етапах життя і це є природно, але якщо людина своєчасно пережила всі болісні емоції та реорганізувала своє життя в новому світі, без померлого.
Список використаних джерел:
- Romano H. Le deuil médiatique, une forme spécifique du deuil post-traumatique. Annales Médico-psychologiques, revue psychiatrique. 10.1016/j.amp.2018.10.014.
автор Лариса Рибик