Про себе

Розповідь себе для психоаналітичного терапевта – річ неприйнятна. Справа тут не в якійсь таємниці, а просто практична «анонімність» терапевта дає можливість «навантажувати» його фігуру різними образами, фантазіями, асоціаціями і тим самим допомагає парі клієнт-терапевт йти шляхом подолання труднощів, проблем та переживань клієнта. Тому писати про себе для мене означає писати про свої професійні настанови та принципи. Я вважаю, що люди, які приходять до мене, не можуть бути «хорошими» чи «поганими». Вони такі які є, тому що так склалося їхнє життя, на яке вплинула й генетична складова, оточення, виховання, близькі та звичайно їхній особистий досвід і переживання. Мені не подобається засуджувати людину за те, що вона зробила чи не зробила. Я прагну зрозуміти причини переживань, страхів, тривог задля того, щоб допомогти з ними впоратися і жити далі з великим задоволенням, свідомістю і ясністю своїх почуттів та дій. Чітко дотримуюся правила, що у кожної людини свій ритм усвідомлення та можливості занурення в себе, тому на зустрічах або «сесіях», я слухаю, що треба клієнту і намагаюся йти за ним, надаючи той простір і час, який потрібний саме йому. Все, що мені розповідається на сесіях, залишається суто між нами. Для мене є неприпустимим порушити так званий принцип конфіденційності – клієнт довіряє мені свою історію, переживання, думки, почуття і ми разом думаємо та фантазуємо, поринаємо у незвідані глибини його психіки. І це процес нашої роботи, наших відносин, який є цінним досвідом для клієнта і я намагаюся поводитися з ним дбайливо та обережно.