Дитяче горе: де воно ховається і як до нього підібратися?
Попри маленький зріст й небачену наївність, психіка дитини влаштована в рази складніше, ніж у дорослої людини. Багатий внутрішній світ служить опорою у важку хвилину, але приносить більше клопоту, у тому числі і для оточуючих. Найчастіше «зрозуміти» стає складніше, а «почути» й зовсім не виходить.
Діти більш вразливі, сильніше переживають поразки і емоційно яскравіше забарвлюють образи, втрати й сумні епізоди. Сильний стресовий момент надовго відкладається в підсвідомості, а в подальшому виливається в нереалізовані бажання або пригнічений стан. Правильно кажуть, що образити дитину може кожен. А ось допомогти…
У дітей немає чіткої ієрархії в побудові мислеобразів, вони не керуються логічними ланцюжками й не вдаються до критичного мислення. Частково, їх поведінка піддається певному інстинктивному шаблону, але це не та модель, яку звикли бачити в тому ж тваринному світі.
Діти інакше сприймають світ у силу більш розвиненою тактильності й домінуючою сенсорики.
Вирощуючи насіння, бережіть паростки
Але як вчасно застерегти дитину від небажаних для його психіки наслідків? Які превентивні заходів найбільш ефективні при усуненні важких наслідків від горя, розставань або втрати кого-небудь?
На жаль, але це той рідкісний випадок, коли єдиної відповіді не може бути дано. Дитина неймовірно унікальна у світосприйнятті; у силу того, що не сформована психіка тривалий пеірод перебуває в зародковому стані, іноді спроби допомогти обертаються небажаним втручанням.
Головне пам’ятати, що діти — це губка. Дитина автоматично вбирає навколишнє середовище і проганяє її через незміцнілі «фільтри». Її чиста енергетика не витримує того потоку важких емоцій, які щодня борознять просторами дорослого світу. Їй в прямому сенсі «боляче» відчувати й чути скандали, пориви агресії, ненависть.
Дуже простий, але яскравий приклад — спробуйте протягом 7 днів, десь 30–40 хвилин на добу кричати й лаяти маленький зелений паросток у горщику. Як не дивно, але він зів’яне й більше не буде рости.
Тому вирощуючи насіння, бережіть паростки.
Ви ризикуєте виростити дитину-інваліда, якщо не навчитеся його розуміти
Якщо дитина хоча б відчула ворожість світу, вона насилу довірить свої почуття йому ще раз. Через батьків, дітям доступні найбільш безпечні пізнання й розкриття особливостей матеріального світу. Благо, якщо ще й духовний аспект осягає.
Запам’ятайте — кращим способом вирішити біль дітей буде приділення їм уваги й щира розмова. Тільки без фальші, вони це відразу відчувають. Щоби дитина дозволила допомогти і відкрила свої переживання, поділилася горем або розділила хворобливі відчуття, досить щоранку їй посміхатися й питати в кінці дня що цікавого трапилося.
Насправді — усе просто. Емоційний світ дитини подібний до бутона квітки — відкривається лише тим, хто виливає на нього любов і наповнює теплом і турботою.
Не калічте свою дитину. Просто пам’ятаєте, що причиною її болю та горя найчастіше стаєте саме ви.